23 Oct, 2008

Історія Єрусалиму

Історія ЄрусалимуУ відрогах юдейських гір на висоті 650-840 м над рівнем моря між Середземним та Мертвим морями лежить один з найдавніших міст світу — Єрусалим. Це священне місто для трьох основних авраамічних релігій — іудаїзму, християнства та ісламу.

Свою бурхливу історію Єрусалим веде з незапам’ятних часів і його точна дата заснування достеменно не відома. Археологічні дослідження показали, що перше поселення існувало на схилах Храмової гори ще в 4-му тис. До н.е. Приблизно ж у 2-й половині 3-го тис. До н.е. на землях сучасного Єрусалиму ханаанский народ євусеї заснували місто, що згадується в Старому Завіті і П’ятикнижжі під назвами Євусі і Шалем. Про існування міста в 2-му тис. До н.е. свідчать знайдені під час розкопок унікальні стародавні артефакти і письмена (єгипетські проскрипції, Амарнский архів і т.д.).

За біблійними переказами, приблизно в 1000 році до н.е. місто було захоплене ізраїльтянами на чолі з царем Давидом, який грунтовно розширив і відбудував Єрусалим, що став замість Хеврона столицею Ізраїльського царства. З ініціативи Давида в Єрусалим була перенесена найбільша святиня ізраїльського народу — Ковчег Завіту. Місто стало головним релігійним центром всіх дванадцяти колін Ізраїлю, чому немало сприяв і побудований незабаром сином Давида Соломоном на Храмовій горі перший Єрусалимський храм. Після розпаду в 928 році до н.е. Ізраїльського царства Єрусалим став столицею Іудейського царства.

На початку 6-го століття до н.е. Іудея була завойована Вавилоном, а Єрусалим грунтовно зруйнований. Фактично знищений був і Єрусалимський храм. Після того, як у другій половині 6-го століття до н.е. влада на іудейських землях перейшла під контроль Перської імперії, цар Кир Великий, ймовірно, з метою зміцнити свої політичні позиції видав декрет про дозвіл повернення євреїв на свої землі і відновлення Єрусалимського храму. І хоча через чвари між іудеями і самаритянами будівництво храму в результаті відсунулося на 15 років, в 516 році до н.е. Другий Єрусалимський храм був побудований. Єрусалим же був відновлений тільки до середини 5-го століття до н.е.

Починаючи ж з 4-го століття до н.е. в Єрусалимі поперемінно панували македонці, єгиптяни і Селевкіди. До середини 2-го століття до н.е. іудеям вдалося відвоювати своє царство, але вже в 63 році до н.е. римляни після тримісячної облоги взяли штурмом Єрусалим і місто стало адміністративним центром римського протекторату Іудея. Величезний внесок у розвиток і благоустрій Єрусалиму періоду римської епохи вніс за часів свого правління Ірод Великий.

У 70 р н.е. Єрусалим був знову зруйнований. Повністю знищено було і духовне серце єврейської нації — Другий Єрусалимський храм. Лише в 135 році н.е. на місці фактично стертого з лиця землі Єрусалима за указом імператора Адріана почали зводити римське місто Елія Капітоліна, доступ до якого євреям був категорично заборонений.

Після розпаду Римської імперії Єрусалим потрапляє під контроль Візантії і поступово набуває християнський вигляд, а вже в 7-му столітті після захоплення міста арабським халіфом виразно починають проступати мусульманські риси, грунтовно зміцнилися за часів тривалого панування в Єрусалимі Османської імперії в 1517-1917 рр.

Після закінчення Першої світової війни за рішенням Ліги Націй Палестина з адміністративним центром в Єрусалимі опинилася під контролем Великобританії, що повинно було позитивно позначитися на багаторічному незгзсаючому арабо-ізраїльському конфлікті (в історії цей період відомий як Британський мандат у Палестині). Одним з головних каменів спотикання в цьому конфлікті завжди був Єрусалим, що займає особливе місце в релігії обох народів, жоден з яких не був готовий поступитися. До кінця 1948 місто було поділено на дві частини — Східну і Західну, контрольовані, відповідно, арабами і євреями. У 1980 році об’єднаний Єрусалим офіційно оголошений столицею держави Ізраїль, але так і не визнаний світовою спільнотою. Сьогодні статус священного Єрусалиму все ще залишається спірною територією між Ізраїлем і Палестиною і предметом найгарячіших дискусій.