20 Jan, 2009

Ізраїль: максимум вражень за мінімум часу

Ізраїль: розповідь про особливості туризму і відпочинку. Корисна інформація про Ізраїль для мандрівника.

У квітні тут буває дуже жарко. Я стояв на курній площі в центрі Лода і відчував, що останнє волосся на голові перетворилися в солому і ось-ось займуться легким полум’ям. Моя група помчала до чартерного аеробуса, а я вирішив залишитися ще на один день. Побачитися з родичами — адже якщо гарненько пошукати, то вони в Ізраїлі знайдуться у будь-кого. Тільки що ми були в прохолоді грецького монастиря, побудованого над гробницею Георгія Побідоносця, і гостинні монахи пригощали нас чаєм. Але тепер залізні двері старої церкви зачинилися, а ховатися в мечеті, прибудованої поруч, я вирішив в самому крайньому випадку. Звідти вже виглянув якийсь незатишний чоловік, і по його погляду я зрозумів, що чаю мені там не запропонують.

Родич примчав з півгодинним запізненням: застряг в пробці, звичайна справа. Виявилося, що в цих місцях він ніколи не був (хоча всього-то кілометрів 20 від його будинку), та й навряд чи коли-небудь заїде знову. «Це ж арабська район, тут самі бандити і живуть, — троюрідний племінник припалював одну сигарету від іншої. — Зброєю торгують, людей крадуть, наркотики тут у всіх ». У сусідніх кварталах проживають, як з’ясувалося, працівники аерокосмічної промисловості. Трохи далі — співробітники суперсучасного науково-дослідного центру.

Рятуватися від спеки ми вирішили на березі моря: воно теж виявилося неподалік. Ми ж в Ізраїлі. Хоча … Чим ближче до набережної, тим частіше траплялися вивіски типу «Хачапурі», «Хімчистка» і навіть «Українське пиво».

Ще вранці я піднімався на гору Спокуси, де 17 століть тому був заснований християнський монастир. Він вирубаний в скелі, і з захоплюючою дух висоти видно і весь древній Єрихон з мінаретами, і мало не вся долина річки Йордан. Уздовж русла тягнуться ряди колючого дроту, носяться джипи ізраїльських прикордонників. Справа в жаркій імлі пустельним міражем видніється шматочок Мертвого моря. Від свого готелю «Дан» в центрі Єрусалиму я добирався сюди зовсім недовго, але це вже інша держава — адже тут територія Палестини. Найдивнішою країни на світлі, острівцями розкиданої по кам’янистій пустелі.

Ізраїльтяни тут не бувають, тому мої розповіді про Хеврон і Віфлеєм звучать для родичів як репортажі з «Міжнародної панорами» 70-х. В Назареті — формально відноситься до Ізраїлю, але розділеному на дві частини — наша група зупинилася на нічліг в арабському кварталі, поруч з храмом Благовіщення. Пізно ввечері я вийшов прогулятися по добре освітленому проспекту, заглянув в бар, де поговорив з приємними молодими людьми, дегустувати шотландський віскі. Здавалося б, той ще подвиг нерозсудливості. Але мої друзі-ізраїльтяни, яким я розповів про свої пригоди, прийшли в справжній жах. Чи не заспокоїв їх і той факт, що на стандартний «Віри ар ю фром» від нудьгує бармена я для конспірації представився нейтральним шведом.

З прожареного Єрихону ми поїхали обідати на інший кінець країни — в Яффа, на всипаний будівельним сміттям і гнутих арматурою берег моря. В ресторан «Старий і море» ввечері не пробитися. Але і вдень тут подають кращих креветок на грилі, свіжу рибу і феноменальних кальмарів. Можливо, в якомусь з незліченних розкішних сусіднього Тель-Авіва вам подадуть те ж саме в більш красивому оформленні, але — ми ж не шукаємо легких шляхів?

Ми ж все-таки туристи і прагнемо отримати максимум вражень за мінімум часу? Ми ж хочемо помилуватися екзотичними ландшафтами, побувати в стародавніх храмах і на історичних руїнах, позасмагати на теплому морі, подивуватися контрастів, нестандартно поїсти? Все це Ізраїль пропонує в надлишку. До того ж там можна побачитися з родичами.